Василий Вовк, Маркиан Лубкивский и главная тайна СБУ

Все-таки "совок" умирает только с его носителем. Формы соцсоревнования всосаны с молоком матери. И никуда не деваются. Очень странно выглядят на телеэкранах взрослые дядьки из СБУ, которые откровенно "гонят", "втирают", и "втюхивают".При том, что на самом деле у "службы" есть и совершенно реальные успехи, но пожилые комсомольцы своим тупым и брехливым пиаром дискредитируют даже их. Все уже привыкли к никогда не выключающему дурака Маркиану Лубкивскому, который ежедневно ловит группы террористов-диверсантов, которые, потом, судя по Единому реестру судебных решений куда-то испаряются. То, что осталось в сухом остатке, можно прочитать или в реестре, или в длиннющем приложении к этому тексту. 2 засекреченных наглухо дела, несколько действительно посаженных террористов, остальное - решения суда об освобождении от уголовной ответственности по ст.258 (терроризм) в связи с тем, что держать этих бомжей уже просто негде. Шутка. В связи, естественно, с помощью следствию, раскаянием, чистосердечным признанием и так далее. Итак, к Маркиану Лубкивскому, пересажавшему половину ФСБ уже все привыкли. Как тут черт дернул за язык самого Председателя Наливайченко заявить о том, что кремлевский политтехнологический гнидник Сурков лично командовал снайперами на Майдане. Свежо. Но дико.

Потом Голове пришлось неловко оправдываться, что дескать, в это время Сурков был в Киеве, жил на объекте СБУ. Ну … в принципе, конечно, мог бы и командовать, мог даже трахнуть земляного зайца в Межигорье. Однако, парад клоунов на этом не закончился. На арену вышел патриарх этого жанра - начальник следствия СБУ Василий Вовк. Сей благородный муж с признаками старческого маразма развеял очередную журналисткую утку о том, что в сухом остатке океана красноречия Маркиана Лубкивского остался лишь один осужденный террорист. На самом деле, как поведал господин Вовк их нааааамнооого больше. А еще больше тех, которых обменивают на наших пленных. Ну и суды, ссука, понятное дело, тормозят. И все бы ничего, народ у нас добрый и доверчивый, но тут Вовка потянуло поговорить о "политических убийствах". Лучше бы говорил о коммунальных проблемах Винницы, мэром которой собрался в свое время стать. Вместо этого Вовк выдал за наработки следствия СБУ интернетовскую "утку" о несуществующем брате Калашникова, который попал в ДТП с 6 миллионами гривен. Вот так, одним предложением господин Вовк выдал главную тайну СБУ. Тайну о достоверности источников и тонкостях оперативной работы. Подчеркну, и это при том, что у СБУ есть вполне реальные успехи, о которых вполне можно было бы рассказать. Может быть Вовк о ней просто не знает?

Короче. Что я собственно хотел сказать. Вы заебали уже со своим тупым пиаром. Хватит уже бояться соцсетей и истеричек, которые всегда будут говорить, что вы ничего не делаете, а если делаете - то плохо. Хватит бояться Президента, который вас боится не меньше. Хватит лепить свой "героический имидж" в надежде, что он защитит от отставки или мусорной люстрации. И хватит вообще трепаться. Как говорил один умный человек, "глава спецслужбы вообще не должен ничего говорить. Даже если появляется "случайно" в эфире. Ему достаточно просто зловеще улыбаться.

Сергей Никонов, "ОРД".

P { margin-bottom: 0.21cm; }

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: No 826/20045/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" (п. 4 ст. 7)

В С Т А Н О В И Л А:

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" (п. 4 ст. 7)

У Х В А Л И Л А:

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" (п. 4 ст. 7)

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 03.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.

Справа No 640/13057/14-к

н/п 1-кп/640/479/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Косаригіної Ю.С.

прокурора Максюк О.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні No22014220000000178 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Стерлітамак, Республіки Башкортостан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, за ч.2 ст. 258-4, ч. 1 ст. 258-5 КК України, -

встановив:

До суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором прокуратури Харківської області Максюк О.Л. та підозрюваним ОСОБА_1, з обвинувальним актом та додатками до нього.

Згідно угоди та обвинувального акту, ОСОБА_1, маючи умисел на матеріально технічне забезпечення сприяння вчиненню терористичного акту за допомогою грошових коштів, приблизно 03.06.2014 року, перебуваючи у м. Харкові, здійснив умисну передачу грошових коштів у сумі 3000 гривень особі на ім'я ОСОБА_3 При цьому, ОСОБА_1, діючи з умислом, спрямованим на забезпечення участі групи осіб у вчиненні терористичних актів проти учасників антитерористичної операції на території Луганської області умисно передав вказану суму грошових коштів ОСОБА_3 з метою організації останнім участі у групі осіб у збройних конфліктах на боці самопроголошеної "Луганської народної республіки" проти учасників антитерористичної операції на території Луганської області. В подальшому, вказані грошові кошти були використані останнім на доставку осіб до м. Луганська та забезпечення їх перебування на території вказаного міста.

Після цього, приблизно 20.06.2014 перебуваючи у місті Луганську, ОСОБА_1 налагодив контакт з невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім'я "ОСОБА_5", з яким останній домовився про можливість постачання на територію Луганської області осіб, які в подальшому повинні були брати участь у бойових діях, тобто здійснені терористичних актів на стороні бойових угрупувань самопроголошеної "Луганської народної республіки" у батальйоні "Зоря". При цьому, з останнім були обговорені умовні знаки зв'язку при прибутті завербованих осіб для участі у бойових діях (здійснені терористичних актів) до м. Луганська.

В наступному, ОСОБА_1, перебуваючи у м. Харкові, в період з 22.04.2014 року по 30.06.2014 року за допомогою ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи з єдиним протиправним злочинним умислом, здійснив вербування групи осіб із місцевих мешканців у приблизній кількості 15 осіб з метою відправлення їх для участі у збройних конфліктах (здійсненні терористичних актів) на території Луганської області на боці бойовиків самопроголошеної "Луганської народної республіки" у батальйоні "Зоря" проти учасників антитерористичної операції. При цьому, 01.07.2014 року ОСОБА_1 з метою матеріального забезпечення сприяння вчиненню терористичного акту (участі у бойових діях) вказаної групи на боці самопроголошеної "Луганської народної республіки" здійснено передачу ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 250 гривень додатково до 3000 гривень, які були ним раніше передані ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінуються кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 258-4 та ч. 1 ст. 258-5 КК України, тобто вербування осіб з метою вчинення терористичних актів, вчинене щодо кількох осіб, а також фінансування тероризму, а саме умисні дії, вчинені з метою фінансування та матеріального забезпечення сприяння вчиненню терористичних актів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним була досягнута під час досудового провадження.

Згідно її умов, прокурор та обвинувачений погодилися на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 258-4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 258-5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна в силу ст. 59 КК України із застосуванням ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК у вигляді З років іспитового строку без конфіскації майна.

В підготовчому судовому засіданні прокурор та обвинувачений підтвердили цю угоду.

Вивчивши угоду, обвинувальний акт з додатками, вислухавши прокурора та обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вона не підлягає затвердженню з наступних підстав.

Так, згідно ч.7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та /або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, була застосована вірна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке передбачає можливість укладення угоди;

2) умови угоди суперечать інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

5) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.

Згідно санкції ч. 2 ст. 258-4 КК України, передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Згідно санкції ч. 1 ст. 258-5 КК України, передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, при укладенні угоди помилково вказано застосування до обвинуваченого міри покарання за кожен із злочинів на підставі ст.. 69 КК України, проте, саме покарання за кожен із злочинів вказано у межах санкції вказаних статей. Крім того, згідно ч. 1 ст. 70 КК України - При сукупності злочинів суд, призначивши покарання

(основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне

покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим

або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Оскільки сторони дійшли згоди про призначення покарання за кожен із злочинів у вигляді 5 років, і за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, то відсутня можливість призначення покарання у вигляді 5 років, як вказано в угоді про визнання винуватості. При призначенні покарання шляхом повного чи часткового складання призначених покарань - відсутня можливість застосування ст.ст. 75,76 КК України.

Таким чином, умови угоди суперечать вимогам ст..ст. 70, 75 КК України, отже не може бути затверджена судом.

Оскільки угода затверджена на стадії досудового розслідування, суд, на підставі повертає матеріали кримінального провадження та обвинувальний акт до органу досудового розслідування для продовження провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 474 КПК України, суд,-020 У Х В А Л И В:

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 30 липня 2014 року між прокурором відділу прокуратури Харківської області Максюк О.Л. та обвинуваченим ОСОБА_1, у кримінальному провадженні No22014220000000178 від 25.07.2014 року.

Повернути обвинувальний акт за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.07.2014 року за No22014220000000178 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 258-4, ч. 1 ст. 258-5 КК України для продовження досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, потерпілим, прокурором в апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя Д.В. Нев'ядомський

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Приндюк М.В.

суддів Лашевича В.М., Глиняного В.П.

з участю секретаря Ковби А.В.

прокурора Левчука В.В.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ "Юрт Індастри" ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ПавловськогоІ.М., погоджене прокурором Генеральної прокуратури України Левченком В. та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Юрт Індастри" у розмірі 100 000 000 (сто мільонів) російських рублів (31 940 000 грн.), що знаходяться на транзитному рахунку No 37390000000150 ПАТ "Креді Агріколь Банк" (МФО 300614). Згідно ухвали, слідчий суддя наклав арешт на грошові кошти з тих підстав, що вони є предметом кримінального правопорушення.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді, директор ТОВ "Юрт Індастри" ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Апелянт вказує, що висновки суду про наявність правових підстав для накладення арешту не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки грошові кошти, на які накладено арешт, не були призначені для фінансування кримінального правопорушення. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що службовим особам ТОВ "Юрт Індастри" не оголошено про підозру, а тому, на його думку, у кримінальному провадженні не може бути накладено арешт.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу; думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Методом державного реакції на порушення, які носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Так, розглядаючи клопотання слідчого про застосування заходів забезпечення у кримінальному провадженні No 37390000000150, слідчий суддя встановив, що предметом досудового розслідування Головним слідчим управлінням СБ України є факт посягання на суспільну безпеку, шляхом фінансування тероризму, а саме, дії передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 258-5 КК України.

Як зазначив слідчий суддя, та що відповідає матеріалам кримінального провадження, в період травня 2014 року службові особи ТОВ "Юрт Індастри" (код ЄДРПОУ 32255342, м. Донецьк, вул. Світлого Шляху, 1В), діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, які перебували на території Російської Федерації, переслідуючи мету фінансування тероризму в особливо великому розмірі, 05 травня 2014 року на банківський рахунок підприємства No26006000003582, відкритий у ПАТ "Креді Агріколь банк" (МФО 300614) з рахунку No 40502810740030000001 представництва ВАТ "Главное управление обустройства войск" (код ЄДРПОУ 26610813, м. Севастополь, вул. Кулакова, 43, відкритого у RNKB (ОАО) Моskva (RU044525607), перерахували грошові кошти у розмірі 100 мли. російських рублів (31,94 млн. грн.), які попередньо були отримані від Міністерства оборони Російської Федерації. В подальшому, після отримання вказаних грошових коштів на території України, вони мали бути використані для фінансування та матеріального забезпечення терористичних груп (організацій), підготовки та вчинення терористичних актів на території південно-східного регіону України, що могло спричинити заподіяння значної майновою шкоди або призвести до інших тяжких наслідків.

Взявши до уваги зазначене та перевіривши доводи клопотання слідчого про необхідність арешту коштів, які знаходяться на рахунку ТОВ "Юрт Індастри" слідчий суддя задовольнив його вимоги, пославшись на те, що зазначені кошти підлягають арешту, оскільки мають ознаки, визначені ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто могли бути предметом злочину. Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, арештовуючи вказані грошові кошти, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства і доводи апеляційної з цього приводу не заслуговують на увагу.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно, що передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, є самостійною правовою підставою та закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває . А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може бути арештовано і у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі.

Стан доказів, що вказують на вчинення злочину та свідчить про те, що кошти товариства мають ознаки предмету злочину, є достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зазначені докази були предметом належної перевірки слідчого судді. Посилання ж апелянта на те, що кошти, які надійшли на рахунок товариства з Російської Федерації не були спрямовані на фінансування тероризму в Україні, мають бути перевірені органом досудового розслідування в сукупності з іншими даними, які є в розпорядженні слідства.

Настання будь-яких негативних наслідків, які б переважали інтереси держави у цьому кримінальному провадженні, з матеріалів кримінального провадження не вбачається та апелянтом не доведено. Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає, оскільки виправдані інтереси держави, пов'язані з посяганням на основоположні цінності держави та суспільства, у даному кримінальному провадженні вимагають вжиття такого методу державного регулювання як арешт майна.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається. З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, з викладених у ній доводів, як необгрунтовану - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 172, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України Павловського І.М., погоджене прокурором Генеральної прокуратури України Левченком В. та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Юрт Індастри" у розмірі 100 000 000 (сто мільонів) російських рублів (31 940 000 грн.), що знаходяться на транзитному рахунку No 37390000000150 ПАТ "Креді АгрікольБанк" (МФО 300614), залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ "Юрт Індастри" ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа No 11-сс/796/1012/2014 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Волошин В.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції Приндюк М.В.

11-сс/775/159/2014(м)

263/9586/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Гришина Г.А.

суддів Шигірта Ф.С., Гєрцика Р.В.,

при секретарі Чепига Н.В.,

за участю прокурора Щербак Д.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2014 року, якою ОСОБА_2 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 підозрюється в том, що він приблизно з початку серпня 2014 року (точна дата слідством не встановлена), діючи умисно на території м. Красноармійська та Красноармійського району Донецької області, за власною ініціативою сприяв діяльності терористичної у відповідності до п.16 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" організації Донецька Народна Республіка (далі - "ДНР"), утвореної 07.04.2014 року у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України.

Так, ОСОБА_2 у вказаний період часу за власною ініціативою, діючи з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, на постійній основі здійснював цілеспрямований збір та передачу учасникам терористичної організації "ДНР" деталізованих даних про переміщення, дислокацію, вид, кількість озброєння та чисельність військовослужбовців Збройних Сил України, що беруть безпосередньо участь в антитерористичній операції у Донецькій області, для подальшого використання учасниками "ДНР" даної інформації у веденні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України.

Отримані дані ОСОБА_2 передавав засобами мобільного зв'язку та особисто громадянам ОСОБА_3, та ОСОБА_4, які в подальшому передавали зазначену інформацію членам "ДНР", зокрема співробітнику "Міністерства соціальної політики" "ДНР" на ім'я ОСОБА_5 та члену "ДНР" з позивним "ОСОБА_6". Крім того, ОСОБА_2 з метою організації спротиву органам державної влади України, здійснював підбір мешканців м. Красноармійська з числа тих, які поділяються погляди терористичної організації "ДНР", на предмет їх подальшої участі як членів "ДНР".

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2014 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На зазначену ухвалу захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення норм процесуального права, просив вищезазначену ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказав, що у судовому засіданні не була доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав апеляцію, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є найбільш суворою мірою запобіжного заходу і застосовується виключно в разі, якщо є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, та якщо прокурором буде доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо небезпечного злочину проти громадської безпеки, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 8 до 15 років. Підозра є обґрунтованою. Розслідування проводиться не за місцем проживання ОСОБА_2 Із врахуванням тяжкості злочину та можливого покарання, факту проведення анти терористичної операції на території Донецької області, контролю з боку ДНР над частиною території Донецької та Луганської областей, слідчий- суддя обґрунтовано прийшов до висновку про наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Наявність родини, постійного місця проживання не утримало ОСОБА_2 від вчинення особливо тяжкого злочину. В скоєнні аналогічного злочину підозрюється і його дружина ОСОБА_3

Таким чином, питання про обрання запобіжного заходу вирішено слідчим-суддею у відповідності до вимог ст.ст.176-178, 183 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.422 КК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 вересня 2014 року, якою ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: /підписи/

07.08.2014

ЄУН 331/5870/14-к

Провадження No 1-кп/331/416/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 07" серпня 2014 року колегія суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в складі:

Головуючого - судді Клименко Л.В.

Суддів: Беклеміщева О.В.

Мухіна А.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Горобієвського С.О.

захисника - адвоката ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за No 22014080000000068 від 29.07.2014 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, сімейний стан - розлучений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, який не має судимості,

ВСТАНОВИЛА:

01 серпня 2014 року в провадження Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області, радника юстиції Горобієвського С.О. про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за No 22014080000000068 від 29.07.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Відповідно до змісту даного клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 14.05.2014 року, ОСОБА_3, з метою сприяння діяльності осередку терористичної організації "Донецька народна республіка" (надалі - "ДНР") в м. Маріуполь, Донецької області, прибув до штабу цієї організації, розташованому в будівлі 4-го корпусу Приазовського державного технічного університету, за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька/Георгіївська, 44/29.

На той час, зазначена адміністративна будівля вже була протиправно захоплена та знаходилась під контролем озброєних членів маріупольського осередку терористичної організації "ДНР", який під керівництвом ОСОБА_5 на прізвисько "ОСОБА_5", ОСОБА_6, та ОСОБА_7 на прізвисько "ОСОБА_7", здійснював у цьому місті суспільно небезпечну діяльність, що полягала у свідомому та цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади, вчиненні інших посягань на життя та здоров'я ні в чому невинних людей і погрозах вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей, а також створення організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганду і поширення ідеології тероризму.

Відповідно розподілу функцій, встановленого організаторами та керівниками терористичної організації "ДНР", що діяла на всій території Донецької області, загальнополітичне керівництво терористичною діяльністю маріупольського осередку вказаної терористичної організації здійснювали ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а безпосереднє керівництво силовим блоком здійснював ОСОБА_7

Того ж дня, ОСОБА_3, бажаючи стати активним членом маріупольського осередку терористичної організацій "ДНР", з метою подальшого сприяння її незаконній діяльності, добровільно надав свої дані її представнику ОСОБА_8 на прізвисько "ОСОБА_8", який, відповідно встановленого зазначеним керівництвом осередку розподілу функцій, займав посаду коменданта штабу цього осередку і безпосередньо керував діяльністю його структурного воєнізованого підрозділу під назвою "Народне ополчення".

Протягом наступних кількох днів, ОСОБА_3, будучи зарахованим до лав маріупольського осередку терористичної організації "ДНР", діючи умисно, з метою сприяння її незаконній діяльності, виконуючи разом з іншими членами "Народного ополчення" накази коменданта штабу, збудували та спеціально обладнали на вулицях Грецькій та Георгіївській в м. Маріуполь навколо зазначеного штабу три бетонні укріплені барикади, а саме: блокпости No 1, No 2, No 3, з метою обмеження доступу до нього сторонніх осіб та здійснення збройного опору співробітникам правоохоронним органів, у разі його штурму.

Вподальшому, приблизно 17.05.2014 року, ОСОБА_3, згідно розподілу функцій, був призначений ОСОБА_8 на посаду завідуючого господарством "Народного ополчення", обов'язки якого виконував до 11.06.2014 року.

При цьому, ОСОБА_3 був також уповноважений ОСОБА_8, за відсутності останнього, організовувати чергування охорони на блок посту No 1, де сам періодично ніс варту разом з іншими членами "Народного ополчення" маріупольського осередку терористичної організації "ДНР".

Однак, протягом часу свого перебування в рядах терористичної організації "ДНР", ОСОБА_3, будучи свідком всіх подій, що відбувалися в цей період за участі її членів в м. Маріуполь, Донецької області та безпосередньо у штабі її маріупольського осередку, усвідомив, що реальна діяльність цієї організації не має нічого спільного з тими ідеями, які поширювалися місцевими засобами масової інформації, підконтрольними "ДНР", а була направлена, виключно, на порушення громадської безпеки, постійного залякування місцевого населення, провокації воєнного конфлікту та привернення уваги громадськості до власних політичних поглядів основного керівництва терористичної організації "ДНР" та її маріупольського осередку, шляхом систематичного застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, насильства над фізичними особами та організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях, організації незаконних збройних формувань, злочинних угруповань і організованих злочинних груп для подальшого вчинення терористичних актів.

У зв'язку з цим, вночі 11.06.2014 року, ОСОБА_3, разом з іншими членами "Народного ополчення" маріупольського осередку терористичної організації "ДНР", які чергували на блокпосту No 1, скориставшись нагодою, залишили зброю та самовільно покинули свій пост, після чого, ОСОБА_3 повернувся до місця свого проживання в м. Маріуполь, Донецької області.

29.07.2014 року ОСОБА_3 добровільно звернувся до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області та письмово повідомив про діяльність маріупольського осередку терористичної організації "ДНР", та свою участь у вказаній терористичній організацій і сприяння її діяльності.

Таким чином, в діях ОСОБА_3 встановлена наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за ознаками участі у терористичній організації та іншому сприянні діяльності терористичної організації.

В обґрунтування даного клопотання прокурор просить звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_3 добровільно повідомив правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяв її припиненню та повідомив про вчинення інших злочинів, пов'язаних з діяльністю терористичної організації.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити за вищевказаними мотивами та підставами.

Підозрюваний ОСОБА_3 зазначив, що йому зрозуміло суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і він не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього.

Адвокат не заперечує проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи тим, що ч. 2 ст. 258-3 КК України передбачені безумовні підстави для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши зміст клопотання на відповідність вимогам ст. 287 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Згідно ч. 2 ст. 286 КПК України встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідаль


ОРИГИНАЛ СТАТЬИ Что бы добавить комментарий, нужно ВОЙТИ / ЗАРЕГИСТРИРОВАТЬСЯ
РЕКОМЕНДУЕМЫЕ СТАТЬИ